Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Відповідно до частини другої статті 116, статей 125, 126 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Які норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам?

Кожен громадянин України може отримати та приватизувати шість земельних ділянок різного цільового призначення. Проте передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться у межах визначених норм і один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

  • для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
  • для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
  • для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
  • для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
  • для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
  • для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Бажане місце розташування земельної ділянки не залежить від місця проживання громадянина.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв’язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, визначений для присадибної ділянки (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

ЯКІ ВИМОГИ ДО КЛОПОТАННЯ (ЗАЯВИ) ПРО БЕЗОПЛАТНУ ПЕРЕДАЧУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ГРОМАДЯНАМ ТА СТРОК ЇХ РОЗГЛЯДУ?

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами відрізняється в залежності від того, чи перебуває земельна ділянка в користуванні громадянина на початок її приватизації.

Заява подається, якщо земельна ділянка перебуває у його користуванні громадянина, в інших випадках подається клопотання.

У клопотанні (заяві) зазначаються цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовні розміри (в межах норм безоплатної приватизації) та місце розташування..

До заяві додаються технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки. Такими документами можуть бути, зокрема, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, матеріали інвентаризації.

До клопотання додаються:

графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, викопіювання з кадастрової карти);

погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);

документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Проте з метою підтвердження особи заявника, а також наявності в нього певних пільг рекомендується також подати копію: документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України); довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (наприклад, посвідчення учасника бойових дій).

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні громадянина, приймається у місячний строк.

Клопотання також розглядається у місячний строк, у наслідок чого приймається рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу (мотивовану).

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку.

ЯКІ ПІЛЬГИ МАЮТЬ УЧАСНИКИ АТО ЩОДО ОТРИМАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК?

Учасникам бойових дій (до яких відносяться особи, визначені статтями 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») надаються, зокрема, такі пільги як першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян є правом, а не обов’язком, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення відповідної заяви (клопотання) без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Учасники бойових дій мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

– для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;

– для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Із земель державної або комунальної власності земельні ділянки для городництва можуть надаватися лише в оренду.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 898 «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено, а органам місцевого самоврядування – рекомендовано забезпечити розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім’ям загиблих учасників антитерористичної операції.

ЯКІ ОРГАНИ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПОГОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЩОДО ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ТА В ЯКІ СТРОКИ?

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! З 1 жовтня 2016 року запроваджено погодження територіальними органами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок виключно за принципом екстериторіальності. Тобто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається на погодження за місцем її розташування. Після реєстрації проекту система електронного документообігу Служби за випадковим принципом направляє його на погодження в іншій територіальний орган.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає обов’язковому погодженню з Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, – до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, – до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:

– природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об’єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а земельної ділянки, розташованої у зоні відчуження або зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, – з Міністерством екології та природних ресурсів України;

– розташованої на території пам’яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з Міністерством культури України;

– розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини;

– лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з Державним агентством лісових ресурсів України, а на території Автономної Республіки Крим – з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства;

– водного фонду підлягає також погодженню з Державним агентством водних ресурсів України, а на території Автономної Республіки Крим – з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

До Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів подаються оригінали проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до інших органів – копії.

Протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту або його копії відповідні органи зобов’язані безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органам забороняється вимагати:

– додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»;

– надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

– проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунені недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

ЩО МАЄ ВКЛЮЧАТИ В СЕБЕ ПРОЕКТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЩОДО ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ?

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає:

  1. завдання на розроблення проекту землеустрою;
  2. пояснювальну записку;
  3. копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
  4. рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
  5. письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
  6. довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
  7. матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
  8. відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
  9. копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна для об’єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;
  10. розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
  11. розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
  12. акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
  13. акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
  14. перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
  15. викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
    кадастровий план земельної ділянки;
  16. матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість)(у разі формування земельної ділянки);
  17. матеріали погодження проекту землеустрою.

ЯК ЗДІЙСНИТИ ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В ДЕРЖАВНОМУ ЗЕМЕЛЬНОМУ КАДАСТРІ?

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

– особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

– власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

– органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051;

– оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації);

– електронний документ.

Строк розгляду заяви: 14 днів з дня реєстрації заяви.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості, внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Державна реєстрація земельної ділянки та видача витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на її підтвердження здійснюються безоплатно (додаток 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 р. № 835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2012 р. № 1217).

У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ РІЗНИЦЯ МІЖ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ І ЗЕМЕЛЬНОЮ ЧАСТКОЮ (ПАЄМ)?

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

На відміну від земельної ділянки межі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не визначені.

Право на земельну ділянку підлягає оформленню відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За результатами державної реєстрації права на земельну ділянку надається витяг з Державного реєстру прав.

На земельну частку (пай) видається сертифікат, який є вважається правовстановлюючим документом при реалізації громадянином права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Сертифікат містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) видається районною (міською) державною адміністрацією та реєструється в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Форма сертифікату на право на земельну частку (пай) затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. № 801.

ХТО МАЄ ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ)?

Право на земельну частку (пай) мають:

– колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

– громадяни – спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

– громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

– громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в останньому абзаці, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

ЯКІ ДОКУМЕНТИ ПОСВІДЧУЮТЬ ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ)?

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

  • свідоцтво про право на спадщину;

посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, евакуйованих із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадян України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

НА ЯКІ ЗЕМЛІ ТА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ПОШИРЮЄТЬСЯ ДІЯ МОРАТОРІЮ НА ВІДЧУЖЕННЯ?

До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які:

– перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,

– земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства,

– земельних часток (паїв),

крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

ЩО ТАКЕ КАДАСТРОВИЙ НОМЕР ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ?

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки – індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

При цьому кадастровий номер земельної ділянки не відображає її приналежність до будь-якої адміністративно-територіальної одиниці в межах державного кордону.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

НКЗ : НКК : НЗД,

де НКЗ – номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;

НКК – номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;

НЗД – чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. Тобто, зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Проте новий кадастровий номер присвоюється земельній ділянці у разі її поділу чи об’єднання.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Державна реєстрація земельної ділянки скасовується у разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Вперше кадастровий номер земельної ділянки був передбачений у формі державного акту на право власності на земельну ділянку, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449.

На сьогодні кадастровий номер є обов’язковим для визнання земельної ділянки об’єктом цивільних прав.

Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Державну реєстрацію земельної ділянки, наслідком якої є присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, здійснюють державні реєстратори Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

ЯКІ ПРАВА НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ПІДЛЯГАЮТЬ ДЕРЖАВНІЙ РЕЄСТРАЦІЇ?

Державній реєстрації прав підлягають:

  • право власності;
  • речові права, похідні від права власності, а саме:

право користування (сервітут);

право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

іпотека;

право довірчої власності;

інші речові права відповідно до закону.

КУДИ ЗВЕРТАТИСЬ?

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з земельною ділянкою проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Державну реєстрацію права власності на земельні ділянки проводять державні реєстратори, що перебувають у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, нотаріуси шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суб’єктами державної реєстрації прав є:

  • виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
  • акредитовані суб’єкти.

Заява про державну реєстрацію прав подається заявником шляхом звернення до:

  • суб’єкта державної реєстрації прав;
  • нотаріуса;
  • центру надання адміністративних послуг.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! державний реєстратор самостійно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та роздруковує заяву, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.

За бажанням заявника відповідна заява може бути сформована та роздрукована у двох примірниках, один з яких після проставлення підписів заявником та особою, яка сформувала таку заяву, надається заявникові.

У разі задоволення заяви заявнику надаються:

  • витяг з Державного реєстру прав з обов’язковим проставленням підпису та печатки державного реєстратора.
  • оригінали поданих для державної реєстрації документів.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ?

За проведення державної реєстрації права власності справляється адміністративний збір:

  • за реєстрацію протягом 5 робочих днів – 160 грн.
  • за реєстрацію протягом 2 робочих днів – 1600 грн.
  • за реєстрацію протягом 1 робочого дня – 3200 грн.
  • за реєстрацію протягом 2 годин – 8000 грн.

У разі звільнення особи від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав, документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, не подається. Натомість заявник документально підтверджує наявність у нього відповідної пільги.

ХТО ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ ВІД СПЛАТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗБОРУ?

Відповідно до частини восьмої Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав звільняються:

  • фізичні та юридичні особи – під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені до проведення державної реєстрації прав у порядку, визначеному цим Законом;
  • громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років;
  • громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;
  • інваліди Великої Вітчизняної війни, особи із числа учасників антитерористичної операції, яким надано статус інваліда війни або учасника бойових дій, та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
  • інваліди I та II груп;
  • Національний банк України;
  • органи державної влади, органи місцевого самоврядування;
  • інші особи за рішенням сільської, селищної, міської ради, виконавчий орган якої здійснює функції суб’єкта державної реєстрації прав.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У разі якщо державна реєстрація права власності або інших речових прав, відмінних від права власності, проводиться у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, особи, визначені пунктами 1 – 9 цієї частини, не звільняються від сплати адміністративного збору.

ЯК ЗАРЕЄСТРУВАТИ ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЕЛЬНУДІЛЯНКУ У ВИПАДКУ ЇЇ БЕЗОПЛАТНОЇ ПЕРЕДАЧІ ІЗ ЗЕМЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ АБО КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ?

Для проведення державної реєстрації необхідно надати державному реєстратору:

  • паспорт. Фотокартка в паспорті має бути вклеєна при досягненні 25 – та 45 – років, інакше паспорт вважається недійсним;
  • рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність (рішення);
  • витяг з Державного земельного кадастру (у випадках, передбачених Законом);
  • квитанцію про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав;

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку подається в разі, коли в документах, що подаються для державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку.

ЯК ОТРИМАТИ ВИТЯГ З ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ (ВИТЯГ З ДЗК)?

Витяг з ДЗКце документ, що підтверджує внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та містить дані про площу земельної ділянки, цільове призначення, обмеження у використанні, склад земельних угідь та інші відомості.

Витяг з ДЗК отримується найчастіше у двох випадках:

  • безоплатно на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки (нова реєстрація). У цьому випадку заінтересованій особі необхідно звертатися до Державного кадастрового реєстратора, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій або електронній формі.
  • як одна з форм надання Державним кадастровим реєстратором відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У цьому випадку заінтересованій особі необхідно звертатися до Державного кадастрового реєстратора або адміністратора центру надання адміністративних послуг чи до уповноваженої посадової особи виконавчого органу місцевого самоврядування.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! На Публічній кадастровій карті (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) реалізовано електронний сервіс замовлення витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Для замовлення витягу з ДЗК необхідно знайти на цьому сервісі необхідну земельну ділянку за кадастровим номером та натиснути «Замовити Витяг про земельну ділянку».

ЩО РОБИТИ ЯКЩО У ГРОМАДЯНИНА Є ДЕРЖАВНИЙ АКТ НА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ (ДОКУМЕНТ СТАРОГО ЗРАЗКА)

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 Закону.

При цьому Закон не вимагає обов’язкової «перереєстрації» права власності на земельну ділянку. Власник земельної ділянки, за бажанням, може внести відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку на підставі відповідного державного акту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ЧИ МОЖЕ БУТИ ПРОВЕДЕНА ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ У РАЗІ ВТРАТИ ДЕРЖАВНОГО АКТА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ?

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку може бути проведена у разі втрати (пошкодження, зіпсування) державного акту про право власності чи постійного користування земельною ділянкою за умови, що реєстрація цих прав була проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Для проведення державної реєстрації державному реєстратору необхідно надати:

  • паспорт;
  • копію примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акту, свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
  • оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження або місцевої чи регіональної сфери розповсюдження за місцезнаходженням нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім’я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа);
  • витяг з Державного земельного кадастру у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки в копіях документів.

Якщо копія Державного акту не збереглось необхідно звернутись до відділу Держгеокадастру (відділу земельних ресурсів) за місцем знаходження земельної ділянки для одержання його копії.

Якщо державний акт було зареєстровано відповідним органом, заявник звільняється від сплати адміністративного збору (пункт 1 частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРО ОРЕНДУ ЗЕМЛІ?

Орендодавцями можуть бути власники земельних ділянок або органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи набувають права оренди земельної ділянки:

  • із земель державної або комунальної власності за результатами аукціону, а у випадках, передбачених частиною другою статті 134 Земельного кодексу України, – за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, в порядку, передбаченому статтями 123, 124 Кодексу;
  • земельних ділянок, що перебувають у приватної власності, – за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220.

До договору оренди землі обов’язково включаються такі істотні умови:

– об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

– строк дії договору оренди;

– орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення земельної ділянки, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Разом з тим при передачі в оренду, зокрема, земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі не може бути меншим як 7 років, а якщо для таких цілей передаються земельні ділянки меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація – меншим як 10 років.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

При цьому слід враховувати положення статті 1 Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», згідно з якою одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки визнано, зокрема, запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства їх вартості.

Особливості обчислення розміру річної орендної плати щодо земель державної і комунальної власності визначаються Податковим кодексом України.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється:

  • за взаємною згодою сторін;
  • у разі недосягнення згоди – в судовому порядку.

Розірвання договору оренди землі здійснюється:

  • за згодою сторін;
  • на вимогу однієї із сторін – за рішенням суду;
  • в односторонньому порядку – якщо передбачено законом або договором.

Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ЯК ЗАРЕЄСТРУВАТИ ПРАВО ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ?

Процедура та перелік документів, необхідних для державної реєстрації права оренди земельної ділянки залежить, в першу чергу, від форми власності земельної ділянки (приватна, державна, комунальна).

Для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки приватної власності державному реєстратору необхідно надати:

  • паспорт (пункт 8 постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127);
  • договір оренди земельної ділянки, укладений з фізичною/юридичною особою – власником (стаття 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», стаття 13 ЗУ «Про оренду землі»);
  • витяг з Державного земельного кадастру (у разі відсутності у договорі оренди зазначеного кадастрового номера земельної ділянки) (стаття 15 ЗУ «Про оренду землі»);
  • квитанцію про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію права оренди:

у строк не більше 5 робочих днів з дня реєстрації заяви – 80 грн.

у строк два робочі дні – 800 грн.;

у строк один робочий день – 1600 грн.;

у строк 2 години – 4000 грн.

Для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки комунальної або державної власності державному реєстратору необхідно надати:

  • паспорт (пункт 8 постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127);
  • договір оренди земельної ділянки, укладений з органом, який згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передає земельні ділянки у власність або у користування (стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», стаття 13 ЗУ «Про оренду землі»);
  • витяг з Державного земельного кадастру (у разі відсутності у договорі оренди зазначеного кадастрового номера земельної ділянки) (стаття 15 ЗУ «Про оренду землі»);
  • квитанцію про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію права оренди:

у строк не більше 5 робочих днів з дня реєстрації заяви – 80 грн.

у строк два робочі дні – 800 грн.;

у строк один робочий день – 1600 грн.;

у строк 2 години – 4000 грн.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Відповідно до частин першої, четвертої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

ЧИ ПЕРЕДБАЧЕНО СПРОЩЕНУ ПРОЦЕДУРУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВА ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ ОРЕНДУЮТЬ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ У ГРОМАДЯН?

Так, статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запроваджено спрощену процедуру державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

ЩО ТАКЕ ПОДВІЙНА РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВА ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК?

Подвійна державна реєстрація права оренди земельних ділянок – це ситуація, коли щодо однієї земельної ділянки наявні два зареєстрованих права оренди за різними орендарями.

Найчастіше такі ситуації виникають через зміну процедури державної реєстрації права оренди (договорів оренди) земельних ділянок, яка відбулася 01 січня 2013 року.

Так, до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель.

З 01 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про чинні правовідносини оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

ЯК ЗАПОБІГТИ ПОДВІЙНІЙ РЕЄСТРАЦІЇ?

З метою запобігання виникненню подвійної реєстрації права оренди однієї земельної ділянки за різними орендарями, дотримання гарантій достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, визначених державою, абзацом першим пункту 3 частини третьої статті 10 Закону передбачено обов’язок державного реєстратора прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитувати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Перед укладанням договору оренди земельної ділянки та державною реєстрацію цього права буде за доцільне попередньо отримати витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку задля того, щоб володіти повною інформацію про чинні (припинені) правовідносини оренди.

ЧИ МОЖЛИВО ПЕРЕДАТИ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ В СУБОРЕНДУ, ЯКЩО В ДОГОВОРІ ОРЕНДИ ТАКУ УМОВУ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО?

Відповідно до статті 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди.

У випадку, якщо у договорі оренди земельної ділянки не зазначено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду, необхідно протягом одного місяця отримати письмове повідомлення щодо згоди чи заперечення орендодавця. Якщо у зазначений строк повідомлення не буде отримано, то орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Умови договору суборенди мають обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому, а строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

ЧИ Є СМЕРТЬ ОРЕНДОДАВЦЯ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ?

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України «Поро оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи – орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Зазначене випливає із частини першої статті 770 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

Таким чином, смерть фізичної особи-наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов’язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено у самому договорі.

ЧИ МОЖНА НА СЬОГОДНІ ЗГІДНО З ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ РОЗПОРЯДЖАТИСЯ НЕРОЗПОДІЛЕНИМИ (НЕВИТРЕБУВАНИМИ) ЗЕМЕЛЬНИМИ ДІЛЯНКАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗОКРЕМА, ПЕРЕДАВАТИ ЇХ В ОРЕНДУ?

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Пунктом 2 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119, встановлено, що реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Відповідно до статті 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

ЩО РОБИТИ КОЛИ НА ВАШУ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ ЗАРЕЄСТРОВАНО ПРАВО ВЛАСНОСТІ/ОРЕНДИ ЗА ІНШОЮ ОСОБОЮ?

звертатися до суду за захистом свого порушеного права з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

  • звертатися до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації з проханням скасувати відповідну реєстраційну дію.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Відповідно до частини першої, третьої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У свою чергу державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, власник об’єкту нерухомого майна (земельної ділянки) може подати до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, яку державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ХТО І В ЯКИХ ВИПАДКАХ МОЖЕ ЗВЕРНУТИСЬ ДО КОМІСІЇ З ПИТАНЬ РОЗГЛЯДУ СКАРГ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ?

Якщо будь-яка фізична або юридична особи дізнались про факт незаконної перереєстрації земельної ділянки, яка знаходиться у їх власності, на іншу особу, така особа має право оскаржити це до суду або до Комісії Мін’юсту з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі – Комісія).

ЯКІ СКАРГИ РОЗГЛЯДАЄ КОМІСІЯ?

Міністерство юстиції України розглядає скарги на:

  • рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
  • на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України (Головні територіальні управління юстиції в областях та м. Києві).

З метою захисту порушених прав на адресу Міністерства юстиції подається скарга у строки та відповідно до вимог, наведених нижче.

ЯК ПРАВИЛЬНО ОФОРМИТИ СКАРГУ ДО КОМІСІЇ?

Подати скаргу до Мін’юсту у встановлений законом строк (60 днів з моменту прийняття рішення, яке оскаржується, або з дня, коли особа дізналась чи могли дізнатися про порушення своїх прав).

Вказати повне найменування (ім’я), місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), вказати адресу для листування, засоби зв’язку (номер телефона та/або електронна адреса) найменування (ім’я) представника, якщо скарга подається представником.

У скарзі можливо передбачити бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді скарги, а також вказати в який спосіб скаржник та/або представник бажає отримати повідомлення про розгляд скарги по суті (в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);шляхом перегляду оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Вказати номер та дату прийняття рішення державного реєстратора, яке оскаржується.

Зазначити зміст оскаржуваного рішення (яким реєстратором прийнято рішення та з яких підстав) та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника.

Зазначити, чому скаржник вважає, що його права порушені.

Обов’язково зазначити фразу «відомості про наявність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав відсутні».

У разі зазначення інформації про судовий спір стосовно нерухомого майна, з приводу якого подано скаргу, необхідно вказати усі обставини справи.

У разі наявності (виявлення наявності під час розгляду скарги) судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав, Комісія відмовляє у розгляді скарги без розгляду її по суті. Таким чином, необхідно завчасно обрати спосіб захисту своїх прав – звернутися до Мін’юсту зі скаргою чи до суду з позовною заявою.

Скаргу необхідно підписати та зазначити дату її складання. У разі подання скарги представником, обов’язково додати довіреність на представництво інтересів чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копію такого документу, засвідченого в установленому порядку.

Додати до матеріалів скарги засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у наслідок прийняття рішення про державну реєстрацію (за наявності).

При засвідченні копій документів, що додаються до скарги, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, відмітка «Згідно з оригіналом», дата засвідчення копії. В разі подачі скарги від юридичної особи на копіях проставляється печатка (за наявності).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Скарга, подана без урахування вищевказаних вимог Комісією по суті не розглядається.

ЧИ Є ВИПАДКИ, КОЛИ У РОЗГЛЯДІ СКАРГИ МОЖЕ БУТИ ВІДМОВЛЕНО?

Існує низка випадків, коли Мін’юст може відмовити у розгляді скарги, та випадки, коли закон зобов’язує відмовити у задоволенні скарги:

  • Скарга не відповідає вимогам, які прописані у законі (викладені вище);
  • Якщо наявна інформація про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
  • У випадку, якщо наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмету спору. Якщо відповідач визнав позов, чи між конфліктуючими сторонами була затверджена мирова угода;
  • Якщо в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
  • Якщо скарга подана особою, яка не має на це повноважень. Особа повинна підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення;
  • Якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги (60 днів з моменту прийняття рішення державним реєстратором, або ж 60 днів з того моменту, коли особа дізналася чи могла дізнатися про цей факт).
  • Якщо розгляд порушених у скарзі питань не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Розгляд скарг щодо державної реєстрації, яка була вчинена на підставі рішення суду, не відноситься до повноважень Міністерства юстиції.

В ЯКІ ТЕРМІНИ БУДЕ РОЗГЛЯНУТА СКАРГА?

Загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів з моменту надходження скарги до Міністерства юстиції України.

При цьому скарга може бути відкликана на будь-якому етапі її розгляду Комісією.

РІШЕННЯ КОМІСІЇ МОЖНА ОСКАРЖИТИ, ЧИ МІН’ЮСТ – ОСТАННЯ ІНСТАНЦІЯ?

Якщо особа, яка звернулась зі скаргою, не згодна з рішенням Міністерства юстиції України, вона може звернутись до суду. Тож Мін’юст не є останньою інстанцією у вирішенні питання захисту порушених прав.

КУДИ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЬ ЗА ОТРИМАННЯМ КОНСУЛЬТАЦІЇ З ПИТАНЬ ДІЯЛЬНОСТІ КОМІСІЇ МІНЮСТУ?

(044) 233 65 19 Відділ забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України;

(044) 233 65 22 Відділ забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України;

(о44) 233 65 36 Діловод відділів забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав та з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (стан розгляду скарг).

Більш детальна інформація (засідання та склад Комісії, порядок оскарження, тощо) на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://minjust.gov.ua/ddr/services/commission_civil_register.

ЯКІ ЗЕМЕЛЬНІ СПОРИ ВИРІШУЮТЬСЯ ВИКЛЮЧНО СУДОМ?

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

ДО ЯКОГО СУДУ ЗВЕРНУТИСЬ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО СПОРУ?

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників.

Ті земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші – в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

ЯКІ ДОКУМЕНТИ Є НЕОБХІДНИМИ ДЛЯ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ?

Для звернення до суду особа повинна скласти позовну заяву та додати до неї документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та інші документи відповідно до вимог законодавства залежно від виду судочинства (цивільне, господарське, адміністративне).

В залежності від виду судочинства (цивільне, господарське, адміністративне), в рамках якого розглядається земельний спір, позивачу (скаржнику) необхідно сплатити судовий збір з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *