Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території Немішаївської селищної ради на 2017 рік

НЕМІШАЇВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

 БОРОДЯНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ШОСТА  СЕСІЯ  СЬОМОГО  СКЛИКАННЯ

Р   І  Ш  Е  Н  Н  Я

Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території Немішаївської селищної ради на 2017 рік

 

Відповідно до  ст. 8, 10, 12 розділу ХІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI (зі змінами), пункту 24 частини 1 статті 26, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Немішаївська  селищна  рада ВИРІШИЛА:

  1. 1. Встановити ставки єдиного податку для фізичних осіб – підприємців на 2017 рік :

Для першої групи – фізичних осіб – підприємців, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 грн). в розмірі 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати

Для другої групи – фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

– не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

– обсяг доходу не перевищує 1500000 грн.

в розмірі 20 відсотків  розміру мінімальної заробітної плати

2.Відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України встановити ставку акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, палива моторного альтернативного) у відсотках від вартості (з податком на додану вартість) у розмірі 5 відсотків.

  1. Затвердити Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території селища Немішаєве  ( додаток 1).
  2. Затвердити Положення про сплату земельного податку на території Немішаївської селищної ради ( додаток 2 ).
  3. Затвердити Положення про туристичний збір на території Немішаївської селищної ради  ( додаток 3 ).
  4. Затвердити Положення про транспортний податок на території Немішаївської селищної ради ( додаток 4 ).
  5.   Встановити, що дане рішення набирає чинності з 01.01.2017 року.
  6. Виконавчому комітету Немішаївської селищної ради забезпечити направлення в установленому порядку копії цього рішення із додатками до Бородянського відділення Ірпінської ОДПІ.

                10   Прийняте рішення оприлюднити  на офіційному сайті Немішаївської селищної ради.

  1. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію селищної ради з питань бюджету та фінансів.

                                 Секретар ради                              О.К. Хоменко

Смт. Немішаєве

№ -06-УІІ

26.05.2016

                                                                         Додаток 1

                                                                                       до рішення 06 сесії

                                                                             УІІ скликання

                                                                                         від 26.05.2016 року

                           ( зі змінами, внесеними

                                                              07 сесією УІІ скл.  від 12.07.2016 року)

П о л о ж е н н я

про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

на території селища Немішаєве

 

  1. Загальні положення.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюється на підставі  ст.266 Податкового кодексу України .

  1. Платники податку.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

  1. Об’єкт оподаткування

3.1. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

3.1.1. об’єкти житлової нерухомості – будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:

а) житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;

б) житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

в) прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

г) квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

ґ) котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

е) садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

є) дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку;

3.1.2. Об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е)господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

3.1.3 Не є об’єктом оподаткування:

а) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;

д) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;

е) об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

з) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

и) об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.

  1. База оподаткування.

 Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

 База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

 База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

  1. Пільги із сплати податку.

База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.

  Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Звільняються  від сплати податку на нерухоме майно,  відмінне від земельної ділянки, об’єкти нежитлової нерухомості некомерційного призначення фізичних осіб (господарські (присадибні) будівлі), які знаходяться виключно в межах присадибних земельних  ділянок.

Звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, індивідуальні гаражі громадян.

  1. Ставка податку.

Ставки податку для об’єктів житлової  нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у розмірі 1  відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного(податкового) року, за 1 кв.метр бази оподаткування .

Ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування згідно з таблицею .

 

№ з/п Типи об’єктів нежитлової нерухомості Ставка податку,% примітка
1 2 3 4
1. Будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку 1
2. Будівлі офісні відокремлені –  адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей 0,5
3. Будівлі фінансового обслуговування (банки, кредитні спилки) 1
4. Будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини
4.1 Площею до 100 кв.м. 0,5
4.2 Площею 100 кв.м  та більше 1
5. Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, 0,5
6. Будівлі підприємств побутового обслуговування 0,5
7. Гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки 1 Окрім індивідуальних гаражів громадян
8. Господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо 1 Окрім розташованих в межах  присадибних земельних ділянок
9. Інші будівлі 1

 За наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи – платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

  1. Податковий період.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

  1. Порядок обчислення суми податку.

8.1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється  відповідно до ст. 266.7 Податкового Кодексу України.

  1. Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об’єкта оподаткування податком.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Контролюючий орган  надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

  1. Порядок сплати податку.

Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і  зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

  1. Строки сплати податку.

Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

                                                                    Додаток 2

                                                                                     до рішення 06 сесії

                                                                             УІІ скликання

                                                                                         від  26.05.2016 року

                                                             ( зі змінами, внесеними

12 сесією УІІ скл. від 22.12.2016 року

    13 сесією УІІ скл. від 08.02.2017 року)

П О Л О Ж Е Н Н Я

про сплату земельного податку  

на території Немішаївської селищної ради

  1. Загальні положення.

Положення про сплату земельного податку на території Немішаївської селищної ради  (далі – Положення) розроблено відповідно до Податкового кодексу України та є обов’язковим до виконання юридичними та фізичними особами на території Немішаївської селищної ради.

Земельний податок за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов’язковий платіж у складі податку на майно ( плата за землю).

  1. Платники земельного податку.

2.1. Платниками земельного податку є:

2.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2.1.2. землекористувачі.

  1. Об’єкти оподаткування.

        3.1.земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

        3.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

  1. База оподаткування.

4.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до закону;

      4.2.  площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

  1. Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження), земельним податком.

5.1. Податок за лісові землі справляється як складова рентної плати, що визначається податковим законодавством.

5.2. Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюються відповідно до статті 274 Податкового Кодексу.

  1. Ставки земельного податку за земельні ділянки.

6.1. Встановити :

6.1.1 ставку податку за земельні ділянки  у розмірі 1 відсотка  від їх нормативної грошової оцінки за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 6.1.2-6.1.7 цього Положення;

6.1.2. ставку податку за земельні ділянки з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд»:

6.1.2.1. на яких розташовані індивідуальні житлові будинки  –  у розмірі 0,03 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;

6.1.2.2. надані у власність громадянам більш як п’ять років тому ( до  01.01.2012 року,  будівництво на яких не проводиться (вільні від забудови))  –    у розмірі 0,3 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;

6.1.2.3.  надані у власність громадянам в період з 01.01.2012 року  по 31.12.2016 року, будівництво на яких не проводиться ( вільні від забудови)  –  у розмірі 0,05 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;

6.1.3. ставку податку за земельні ділянки, зайняті житловим фондом (крім земельних ділянок на яких розташовані індивідуальні житлові будинки, зазначені у п.6.1.2 цього Положення), гаражно-будівельними товариствами, індивідуальними гаражами фізичних осіб у розмірі 0,03 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;

6.1.4. земельні ділянки, зайняті дачно-будівельними та садівницькими товариствами  –  у розмірі 0,05 відсотка від їх нормативної грошової оцінки;

6.1.5. ставку податку у розмірі 12%  відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності);

6.1.6. ставку податку у розмірі 3%  відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання державної та комунальної форми власності;

6.1.7. ставку податку за земельні ділянки, надані для залізниць в межах смуг відведення, у розмірі 3 % від їх нормативної грошової оцінки ( в межах селища) та 5 % від  нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по  Київській області ( за межами селища).

6.1.8. ставку податку за один гектар сільськогосподарських угідь в розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки.

6.2. Ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській  області.

  1. Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних та юридичних осіб.

 Від сплати податку звільняються фізичні та юридичні особи відповідно до статей 281 та 282 Податкового кодексу України, а також:

– заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;

– дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

– органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

– дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

–  благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків;

– санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

– підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, – за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву.

  1. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком.

Не сплачується земельний податок за земельні ділянки,  визначені статтею 283 Податкового кодексу України.

  1. Податковий період

9.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

9.2 Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

  1. Порядок обчислення, строк сплати та порядок подання звітності

10.1. Земельний податок  зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

10.2. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок  відповідно до статей 286-287 Податкового кодексу України.

                                                                     Додаток 3

                                                                                       до рішення 06 сесії

                                                                             УІІ скликання

                                                                                        від 26.05. 2016 року

П о л о ж е н н я

про туристичний збір на території  Немішаївської селищної ради

 

  1. Загальні положення.

Туристичний збір встановлюється на підставі ст.268 Податкового кодексу України та зараховується до місцевого бюджету Немішаївської селищної ради.

  1. Платники збору.

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію Немішаївської селищної ради  та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, в селищі Немішаєве Бородянського району Київської області;

б) особи, які прибули в селище Немішаєве  у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули в селище Немішаєве  за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

е) діти віком до 18 років;

є) дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

  1. Ставка збору.

Ставка встановлюється у розмірі 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної пунктом 4 цього Положення.

  1. База справляння збору.

Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених пунктом 5 цього Положення, за вирахуванням податку на додану вартість.

До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду.

  1. Податкові агенти.

Справляння збору може здійснюватися :

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами – підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

  1. Особливості справляння збору.

Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

  1. Порядок сплати збору.

Сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням податкових агентів.

Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору в контролюючому органі  за місцезнаходженням підрозділу.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

 

                                                                       Додаток 4

                                                                                       до рішення 06 сесії

                                                                             УІІ скликання

                                                                                         від 26.05.2016 року

 

П о л о ж е н н я

про транспортний податок

на території Немішаївської селищної ради

 

  1. Загальні положення.

Транспортний податок встановлюється на підставі ст.267 Податкового Кодексу України .

  1. Платники податку.

  Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в смт. Немішаєве Бородянського району Київської області  згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до  пункту 3 цього Положення є об’єктами оподаткування.

  1. Об’єкт оподаткування.

  Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

  1. База оподаткування.

  Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до п.3 цього Положення.

  1. 5. Ставка податку.

  Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

  1. Податковий період.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

  1. Порядок обчислення суми податку.

7.1 Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом  за місцем його реєстрації  до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам – нерезидентам здійснюють контролюючі органи  за місцем реєстрації об’єктів оподаткування,  що перебувають у власності таких нерезидентів.

7.3. Органи внутрішніх справ  зобов’язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам  за місцем реєстрації об’єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ  зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам  відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

7.4. Платники податку-юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування, декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою – платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності

За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

У разі спливу п’ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п’яти років.

Фізичні особи – платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Фізичні особи – нерезиденти у порядку, визначеному цим пунктом, звертаються за проведенням звірки даних до контролюючих органів за місцем реєстрації об’єктів оподаткування”.

  1. Порядок сплати податку.

Податок сплачується  за місцем реєстрації об’єктів оподаткування  і зараховується Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

  1. Строки сплати податку.

Транспортний податок сплачується:

а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації

 

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *