Микола Бігун: як отримати 30 та витратити 80 тисяч гривень

Нещодавно, 18 березня, відбулися фінальні матчі легендарного чемпіонату селища з футзалу «Кубок Немішаєвого». Цей проект став реальністю та здобув фінансування з селищного бюджету в рамках конкурсу «Бюджет участі селища Немішаєве 2017» завдяки талановитому спортсмену та активісту селища Миколі Бігуну, а також його команді.

  • Миколо, розкажіть читачам про себе. Чи дійсно ви бачите себе як громадського активіста?

Так, я бачу себе в якості спортивного активіста, який прагне розвивати, як мінімум, в нашій місцевості спорт, зокрема футбол.

  • Як давно ви граєте в футбол?

О, в футбол граю ще з юних років, з перших класів бігали ганяли м’яч. Перша моя команда була звичайна дворова команда, яка складалася з однокласників. Наш клас був спортивний, і багато однокласників любили футбол. Грали ми в основному між класами школи та між собою в дворі. Ще в школі намагалися організовувати перші турніри на 4-5 команд. Були малі, але вже організовували :)

Більш професійний підхід до гри став десь пару років тому. Ми з друзями подали заявку спочатку на один футбольний турнір, потім на інший, потім на ще один. І постало серйозне питання сформувати команду та придумати назву. Коли ми приїжджали грати в сусідні населені пункти, нас скорочено називали Неміш, скорочено від Немішаєвого. Так і вирішили з назвою – ФК НЕМЕШ, зробили герб – і почалося! Минулого року ми брали участь у п’яти турнірах.

І це об’єднує! Це спорт, це здоров’я, і це те, що нам всім подобається.

  • Чим ви ще займаєтесь, цікавитесь, крім футболу?

Коли народився син, постало питання використання велосипеда, який я придбав, щоб їздити у Ворзель на футбол, з подвійною користю. Я зайнявся пошуком зручного велокрісла, завдяки якому за три роки ми разом накатали 3 тисячі кілометрів! Ці емоції не передати! Тому велоспорт у мене йде паралельно з футболом.

Плюс якось прийшла ідея: велокрісло класне, я сам його випробував, в Україну такі крісла не імпортуються – потрібно спробувати знайти постачальника і завезти їх офіційно в Україну. І зараз я головний дистриб’ютор велокрісел iBert.

  • Як відбувався процес просування нового товару на ринку?

Я почав з лендінгу, односторінкового сайту в інтернеті, потім зрозумів, що потрібно розширюватися. Адже людина, коли купує крісло, одразу запитує про шолом, тобто є потреба в наданні комплексної послуги. Тому зараз я створив та розкручую інтернет-магазин, щоб був якийсь максимальний набір можливих спортивних товарів.

  • Наскільки легко тобі знаходити однодумців? Людей, які знаходяться з тобою на одній хвилі та готові до командної співпраці?

Коли я запропонував зробити чемпіонат з футболу у нас, не багато хто підтримав, всі думали, що це нереально. Важко, вимагає часу, зусиль, а ще можливий супротив різних інституцій. Коли ми робили Кубок, зрозуміли, що захід не вписується у певні районні програми по спорту. «Хто такий цей Коля? Що він робить? Надумав якийсь футбол тут робити!» – було типовою реакцією відповідних органів :)

Вирішальним кроком у організації турніру став Бюджет участі – ми розуміли, що своїми фінансами та внесками команд організувати нічого не вдасться. По результату проект набрав 85 голосів і ми виграли 30 тисяч гривень.

Разом зі мною починало ще декілька однодумців, які грали зі мною в одній команді ФК НЕМЕШ. Режим проведення justify, щонеділі з 09:00 до 21:00, плюс на протязі тижня зведення і публікація статистики та велика кількість «фішок» були не всім зручними, бо це все забирає багато часу. Мені в цьому плані було простіше, оскільки я працюю з дому і маю більше вільного часу, який сам і розподіляю.

Але тут треба розуміти, що заходи, які не виходять на якісно новий рівень, приречені на зникнення. Звичайно, можна було зробити чемпіонат без фото і відеотрансляції та інших фішок, і це простіше. Так робить більшість організаторів. Але вже зараз видно, що активність учасників таких заходів іде на спад. Людям хочеться чогось нового, чогось цікавого, але люди старої закалки не бажають впроваджувати інновації. Саме тому кількість учасників турнірів з кожним роком зменшується. Коли команди дізнавалися про рівень нашого Кубку, вони починали активно цікавитись, і навіть переходити з інших турнірів до нас.

  • Яких проблем ви боялися в ході реалізації проекту?

Найбільше боявся за здоров’я спортсменів, щоб ніхто не отримав тяжких травм. Тому що подекуди в таких іграх більше боротьби, ніж гри. Ми тут пропагуємо здоровий спосіб життя, а когось виносять на носилках :)

У решті – очі боялися, а руки робили :) Було побоювання, що очікування учасників не виправдаються, що не зберу потрібну кількість команд, що будуть ті, хто вставлятиме палки в колеса. Добре, що далі розмов діло не пішло. Мабуть, їм було самим цікаво, що з того всього вийде :)  Хоча ще не відомо, як все буде у новому сезоні…

  • Тобто ви налаштовані на те, щоб організовувати подібний турнір і в 2018 році?

Ну, виходу вже немає :)  Кубок 2017 ще не завершився, а багато учасників цікавилось, чи будуть подібні заходи навесні, влітку. Якщо минулого року очікували зібрати 10 команд, а зібрали 24, то цього року очікую 24+.

  • Як вдалося залучити до отриманих 30 тисяч ще 60?

В основному це були внески команд і спонсорські кошти. Якщо брати звичайні турніри, то ціни у нас були більш, ніж лояльними – 2 тисячі за 5 місяців проти 7 тисяч в аналогічному чемпіонаті, який не мав ні фото, ні відео, ні статистики, ні розіграшів. А як мінімум відеозапис є дуже важливим для команд – переглянути гру, розібрати помилки.

  • Що ви скажете з приводу своєї нової сфери відповідальності, як голова громадської ради по спорту? Як бачите розвиток цього напряму в селищі на 2018 рік?

Поки що ми збиралися тільки один раз, тому основна задача на сьогодні – зібрати усіх представників спортивної галузі, що є в селищі та обговорити подальше бачення та розподіл фінансування. Цього року маємо 250 тисяч на розвиток спорту в селищі.

  • Чи є в планах створення заходів для школярів? Футбольна школа, гурток?

Звичайно. В селищі є багато школярів, які грають в футбол, але є одна велика проблема – нема де грати. Взимку вони не грають зовсім, в одній із шкіл в зал не пускають, до іншої далеко добиратися. Тому я планую організувати тренування для малечі, запросити тренера, а потім сформувати команди та організувати ще один Кубок для менших. Бо тільки в першій школі було 48 підписів на підтримку футбольних заходів, тобто бажаючі є. Батьки зможуть не тільки вболівати за своїх дітей безпосередньо в залі, але й з поп-корном дивитися відеотрансляцію з будь-якого іншого місця, якщо змоги прийти в зал нема.

Крім того, цього року чекаємо побудови спортивного майданчика за співфінансування з обласної ради. Це було б класним внеском в розвиток спорту в селищі!

  • А чи маєте якийсь універсальний рецепт успіху? Як досягти усього того, що хочеться?

В житті людини є два найважливіших дні: перший – коли вона народжується, і другий – коли розуміє навіщо. Коли ти знаходиш мету свого життя, коли отримуєш задоволення від того, чим займаєшся, ти народжуєшся вдруге. Проект, який я реалізував, став саме тим другим найважливішим днем. Рецепт успіху для мене – займатися тим, що тобі подобається.