Хочете зменшити кількість вуличних тварин – стерилізуйте домашніх улюбленців

В Немішаєвому, як і в усіх інших населених пунктах України, гостро стоїть питання з безпритульними тваринами. Компанію тим собакам і котам, що вже живуть на вулицях, день у день складають компанію нові цуценята та кошенята, яких люди бездушно викидають на смітник чи виносять в ліс, прирікаючи на холодну та холодну смерть. Виносять переважно люди, які думають, що легко зможуть прилаштувати потомство, або вважають, що кішка/собака обов’язково має хоч раз народити, або ж піклуються про їх материнський інстинкт чи потребу у задоволенні… Та чи можна вважати піклуванням розлучення мами з її дітьми, коли ті діти опиняються на вулиці?

Саме стерилізація домашніх улюбленців є найбільш дієвим способом уникнути збільшення кількості безпритульних тварин.

В селищі вже третій рік поспіль працює програма стерилізації/кастрації безпритульних тварин (стерилізація/кастрація – це метод хірургічної контрацепції, що застосовується у ветеринарії, коли перед господарями тварин постає проблема можливої ​​ вагітності цієї тварини). Щороку десятки котів та собак не тільки проходять процес кастрації, але й отримують шанс знайти домівку завдяки небайдужим волонтерам. Крім того, стерилізація – це найбільш гуманний спосіб поводження з вуличними тваринами, адже альтернативою є тільки їх фізичне вбивство (усипляння, вбивство, вивезення «в ліс»).

Але давайте розбиратися з міфами, які побутують у населення щодо стерилізації/кастрації домашніх тварин. Їх аж 13, але це ще не повний перелік!

Міф 1. Стерилізація/кастрація – це протиприродно і не гуманно. Стерилізована тварина не пізнає радощів материнства та не буде здоровою.

Насправді. Люди проводять аналогію між жіночим материнським інстинктом і народженням приплоду. Це помилка. В дійсності кішка/собака ніколи не приводить на світ потомство, тому що «їй захотілось народити дитинчат». Їх материнський інстинкт заснований виключно на гормональному рівні.

Близько 25 років тому ветеринарія в Україні тільки розвивалася і лікарі тільки вчилися оперувати. Тож коли ветеринар не мав досвіду, йому було простіше проводити операцію тварині, яка вже народжувала, оскільки тоді збільшується розмір матки. Так і виник цей міф. Окрім цього, свого часу гормональна система тварин не була вивчена так ретельно, як нині, і вважалося, що потрібно, аби самка хоч раз дала потомство. Однак дослідження показали, що краще та корисніше тварині, аби її стерилізували до першої тічки.

Міф 2. Стерилізовані тварини стають ненажерами і страждають від ожиріння.

Насправді. Відсоток правди у цьому є. У період, коли тварина відчуває статеве збудження (від 1 до 3 місяців), вона втрачає апетит і стає більш млявою. Якщо забрати у неї цей етап циклу, тобто стерилізувати, то все, що у неї залишається, – це гратися, любити власника та їсти. Тож, не маючи стресу, вона може повноцінно регулярно їсти без перерв на кількамісячні загули. Гормони впливають на стрункість тварини і можуть збільшити ймовірність набору зайвої ваги. Але це можна відрегулювати спеціалізованим харчуванням, а також збільшенням активності – гуляти, гратися. Хоча зайвою вагою страждають і не кастровані тварини. Це часто залежить від господарів – чим вони годують улюбленця та чи достатньо проводять з ним вільного часу.

Міф 3. У тварин після стерилізації можливе загострення сечокам’яної хвороби.

Насправді. Ця недуга притаманна тваринам не залежно від того, чи вони стерилізовані. Але некастровані тварини на цю недугу хворіють частіше, особливо ті, які вільно гуляють на вулиці. Оскільки такі звірі мають неконтрольовані статеві стосунки і заражають одне одного інфекцією, що провокує цистит.

Міф 4. Після кастрації тварини змінюють свій характер.

Насправді. Надзвичайно мало відгуків про значні зміни характеру тварини. Хтось каже, що тварини стали спокійніші, не просяться на вулицю, менше проявляють агресію. Траплялося, що під час періоду сексуальної активності гормональний стрес був настільки сильним, що тварину через агресію закривали в окреме приміщення. Поведінка була дуже неспокійна. У стерилізованих тварин такої агресії не трапляється. Зазвичай ті, які були грайливими, такі і залишаються. Ті, хто був спокійним, залишаються такими.

Міф 5. Після операції коти перестають ловити мишей, а собаки – захищати територію.

Насправді. Це неправда, так як мисливський інстинкт ніяк не пов’язаний зі статевою системою, операція ніяк не вплине на нього. Не варто думати, правда, що якщо кішка ніколи не ловила гризунів, то після операції раптово почне. Загалом, у цій сфері все залишиться без змін.

Міф 6. Не потрібно стерилізувати тварину (зокрема кішку), яка ніколи не виходить на вулицю.

Насправді. Немає контакту з протилежною статтю – немає проблем? На жаль, це не так. Кішка, досягнувши статевого дозрівання, потребує в задоволенні своїх потреб на фізичному та емоційному рівні. Тварина страждає від частих тічок, кричить, мітить. Її гормональний фон нестабільний, постійні перепади настрою згубно позначаються на здоров’ї тварини. Зростає ризик виникнення пухлин молочних залоз, яєчників, матки, різних запальних процесів внутрішніх статевих органів. Стерилізація усуває більшість проблем, пов’язаних з надлишком гормонів, роблячи кішку спокійнішою та більш адекватною в цей період.

Міф 7. Після кастрації кіт/пес буде відчувати себе ущербним і обділеним. 

Насправді. Багато чоловіків не дозволяють каструвати своїх улюбленців. Насправді ж, тривала ізоляція тварини від партнера протилежної статі і призводить до неспокою – кіт, наприклад, буде мітити територію, кричати по ночах, стане агресивним, може втратити вагу і апетит. Кастрація тварини швидко позбавить господарів від цих проблем. Жодних психологічних переживань тварина не буде відчувати. Якщо ж тварини мають вихід на вулицю, то і в середовищі собі подібних їм не доведеться терпіти приниження, так як вони просто не отримають певного статусу, залишаючись поза ієрархії, як маленькі кошенята. Для господарів і ту плюс –  тварина не буде брати участь у масових бійках або загулах, в результаті знизиться ризик поранень, інфекційних захворювань. Все це призведе до того, що тварина буде більше тяжіти до дому, стаючи більш ласкавою і слухняною.

А ще варто знати, що коти і собаки не отримують задоволення від статевого акту. Це притаманно тільки вищим приматам, до яких не відносяться ні коти, ні собаки.

Міф 8. Нащо робити операцію, вже краще застосовувати гормональні препарати чи препарати на травах.

Насправді. Препарати на натуральній основі, зазвичай на травах, набагато слабкіші хімічно, проте не несуть особливої шкоди здоров’ю, але й ефективність їх низька. Хімічні ж гормональні контрацептиви є вкрай шкідливими, в подальшому викликають різні патологічні зміни в яєчниках і матці – кісти яєчників, эндометрити, пухлини матки і яєчників, ерозії, гнійні запалення, гормональні порушення, порушення роботи ендокринної системи. Все це веде до розвитку хвороб, небезпечних для здоров’я і життя тварини. Побічні ефекти від їхньої дії складно передбачити і виявити. Зміни, викликані прийомом цих препаратів, будуть незворотними і залишаться з твариною на все життя.

Міф 9. Операція стерилізації є дуже складною й болісною, а після неї за твариною потрібен тривалий догляд.

Насправді. Хоча мова йде про порожнинну операцію, стерилізацію не можна назвати складною процедурою. Розріз невеликий, втручання мінімальне, тварина відходить від наркозу протягом 3-7 годин, а повністю відновлюється вже за тиждень. Позитивних моментів значно більше, а користь від стерилізації з лишком покриває всі моральні і матеріальні витрати.

Крім того, сучасні ветеринарні технології дозволяють проводити самках операцію і без видалення матки.

Міф 10. Стерилізація вкорочує життя тварині.

Насправді. Вчасно стерилізована тварина живе на 3-5 років довше, ніж не стерилізована. Все завдяки тому, що не зношується ендокринна система, а організм старіє значно повільніше.

Міф 11. Навіщо стерилізувати, якщо потомство можна здати у притулок.

Насправді. В Київській області нема притулків, в які можна здати, а тим паче безкоштовно тварин. Усі вони критично переповнені та потребують фінансової допомоги, а не нових підопічних.

Міф 12. Є жіночки в переході метро, які прилаштують моїх тварин за 50 гривень.

Насправді. Багатьом тим тіточкам байдуже на ваших тварин. Заробивши грошей, вони скинуть усіх тварин у коробку, обмотають скотчем та винесуть на найближчий смітник.

Міф 13. Розкидаю по підвалам і під’їздам, хтось підбере. Або ж роздам знайомим.

Насправді. Кошенят та цуценят народжується значно більше, ніж охочих їх взяти. І з під’їзду їх ніхто не підбере. Можливо, знайдеться якийсь волонтер, який буде підгодовувати їх. Але з 5-6 тварин виживе 1-2. І залишиться жити на вулиці.

Кожне кошеня/цуценя від домашньої тварини відбирає шанс на життя в сім’ї у вуличних тварин, які вже живуть на вулиці.

Коли краще проводити операцію? Каструвати котів і собак в ідеалі потрібно до перших проявів «пристрасті». Як правило, у 7-9 місяців. Якщо каструвати кота в цей період, він ніколи не буде мати сексуальних потреб. Якщо ж каструвати дорослу особину, то є певна ймовірність, що він не припинить кричати, мітити і в’язати кішок.

Подібна операція не має для тварин такого значення, як для людей. Вони не можуть міркувати: «Як було б добре, якби я ще міг!». Для них кастрація є позбавленням від бажання чогось такого, чого в їхньому житті не може бути надано. Так що від кастрації тварина страждати не буде, а ось від постійно незадоволеного сексуального бажання – буде обов’язково.

І Ви разом з нею!

За матеріалами клініки «Ветеринарна допомога»

Немішаєве, вул. Горького, 1

097-438-66-41, 066-730-46-02